психологічна готовність дитини до щколи

Психологічна готовність дитини до школи: роль батьків

1. Гра ще є провідною діяльністю шестирічних дітей, це їх робота. Чим організованіше дитина грає, тим краще вона підготовлена до школи, тому ігри з правилами привчають дитину приймати і дотримуватися правил, цей досвід переноситься і на поведінку в суспільстві, в школі. Сюжетно-рольові ігри дають поняття про обов'язки, розвивають розмовну мову, у грі опрацьовуються різні варіанти поведінки в різних ситуаціях, що збагачує і розширює поведінковий репертуар дитини. Тільки після того, як дитина вдосталь награлася, у неї починає формуватися навчальна мотивація діяльності, що є основою для успішного навчання.

Роль батьків:

- Грайте з дитиною;

- Забезпечуйте умови для повноцінної гри дитини з однолітками;

- Перші заняття повинні проходити в ігровій формі.

2. Розвиток мови. Дитина шести років говорить невимушено, виразно, дотримуючись адекватної інтонації, міміки і жестів. У промові дитина використовує прості і поширені пропозиції. Діти, що мають логопедичні труднощі (неправильно вимовляють деякі звуки), які не вміють чітко висловлювати свої думки, можуть мати труднощі, як на листі, так і в спілкуванні.

Роль батьків:

- Говоріть з дітьми;

- Вчіть дітей ввічливості, бо культура мови закладається саме зараз;

- Говоріть з дітьми спокійно, уникайте грубих слів та інтонацій;

- Вчіть дітей описувати предмети, картинки, будувати речення;

- При необхідності, отримаєте консультацію логопеда.

3. Для психологічної готовності дитини до шкільного навчання, важливе її емоційний розвиток, а також розвиток довільності. Шестирічна дитина вміє висловлювати свої почуття соціально прийнятними способами, вміє регулювати свою поведінку, настрій, наміри і вчинки.

Роль батьків:

- Підтримуйте сприятливий психологічний клімат у сім'ї;

- Забезпечте дотримання режиму дня дитиною;

- Говоріть з дітьми спокійно;

- Формуйте у дитини такі поняття як «можна», «не можна», «треба».

4. Навчання - це навантаження, напруга, труднощі, стикаючись з якими діти ведуть себе по-різному: хтось плаче, хтось не звертає уваги і робить по-своєму, хтось намагається зробити ще раз ... Уміння долати труднощі - важлива складова частина не тільки школи, а й життя. Закладається це вміння ще в дитинстві.

Роль батьків:

- Усвідомлювати самим і допомогти усвідомити дітям, що до школи дитина йде вчитися, а тому навчання не буває без помилок, ставитися до них потрібно як до робочого моменту: є помилка - є шлях її виправити;

- Пред'являйте адекватні вимоги до дитини (не завищувати і не занижуйте їх). Якщо у дитини щось не виходить, вона потребує допомоги, а не в осудження.

- Формуйте адекватну самооцінку дитини: пояснюйте, за що ви похвалили її і що вона робить неправильно;

- Формуйте у дитини впевненість у власних силах. Вам допоможуть такі фрази: «У тебе вийде», «Ти можеш», «Ти відмінно впорався» і т.п.

5. Ставлення до школи. Якщо батьки дуже тривожаться з приводу вступу дитини до школи, цю тривогу вони передають і дитині, отже, дитина починає боятися школи.

Деякі шестирічні учні не сприймають школу як щось необхідне. Їм важко пояснити, чому зараз потрібно писати, а не грати. Такі діти не відчувають відповідальність за свою діяльність у школі. Це говорить про мотиваційну незрілість дитини до школи. Якщо дитина тільки б грала, а не займалася, особливо, якщо вона не хоче йти в школу, подумайте, може бути, вона права? Може бути дійсно в 6 років їй ще рано йти до школи?

Роль батьків:

- Будьте уважні до потреб дитини;

- Адекватно оцінюйте можливості дитини в подоланні навчального навантаження;

- Спокійно і розважливо приймайте рішення про надходження дитини до школи.

6. Інтелектуальна готовність

До семи років навчальна діяльність стає провідною у розвитку дітей. Тепер навчання, а не гра стає «роботою», тому для розвитку дитини важлива успішність у навчальній діяльності. Якщо немає успіху в навчанні, дитина може почувати себе невпевнено не тільки на уроці, а й у спілкуванні, і в грі, верб інших видах діяльності. Т.ч. інтелектуальна готовність дуже важлива, але не треба намагатися натренувати дитини на виконання завдань. Це дасть лише видимість успіху, а при зіткненні з будь-якої нової для себе завданням, дитина виявиться так само безпорадний, як і раніше.

Роль батьків:

- Не поспішайте з виробленням навчальних навичок, працюйте над розумінням дитиною матеріалу, а не над швидкістю і точністю;

- Перші заняття повинні проходити в ігровій формі і з гарним настроєм, тому дитина більше запам'ятовує не саму діяльність, а емоції, пов'язані з нею;

- Займайтеся з дитиною однією справою не менше 15хвилин (т.к дитині потрібен час, щоб зосередитися і закінчити завдання) і не більше 20-25 хвилин (щоб заняття не набридало дитині і не стомлювало його).

7. Розвиток великих і дрібних рухів

«Рух - це життя» - так кажуть мудрі люди. Щоб дитина полюбила активний спосіб життя, до цього теж треба привчати з дитинства. Спортивне навантаження повинна приносити задоволення і тільки коли дитина відчує це задоволення, можна пробувати брати участь у змаганнях.

Дрібні рухи пов'язані з кистями рук. Підготують руку малюка до листа такі заняття як ліплення, вирізання, робота з дрібним конструктором, мозаїкою, нанизування намиста, розфарбовування і пр.

До вступу в школу дитина повинна вміти:

1. Грати, дотримуючись правил.

2. Регулювати свою рухову активність і емоції (вольові якості).

3. Долати труднощі (не боятися помилок).

4. Спілкуватися з однолітками та старшими, вміти звернутися за допомогою.

5. Мати бажання стати учнем.

6. Розуміти навчальний матеріал, розрахований на його вік.

7. Бути впевненим у власних силах.

Таким чином, «готовність дитини до школи» - це комплексне поняття, яке включає в себе багато різних аспектів. Розвиваючи дитини в 1-2 напрямках, ми провокуємо однобокий розвиток, що заважає гармонійному розвитку особистості.

Бажаю Вашим дітям уважних батьків, а Вам - спостерігати за гармонійним розвитком своїх дітей.