Консультація для батьків "Виховуємо самостійность у дітей"

Етапи розвитку самостійного навику:

1. Участь у якій-небудь справі і допомога дорослих.
2. Спільне з дорослими виконання завдання.
3. Виконання завдання за допомогою дорослих.
4. Самостійне виконання завдання.

1.Менше забороняйте

Багато "ні" та "не можна" не сприяють повноцінному розвитку дитини. Ми обмежуємо її свободу і не залишаємо вибору. Замість слова "ні" використовуйте інші формулювання та пропонуйте альтернативу. Якщо дитина малює на шпалерах, прикріпіть туди аркуш паперу і хай собі малює.

2.Давайте право вибору

Запитуйте з малечку, що дитина хоче вдягнути, куди хоче піти гуляти, що хоче на сніданок і т.д. Завжди показуйте дитині, що його думка важлива, враховуйте його слова і бажання.

3.Вчіть дитину практичним речам.

Не квапте малюка, дозвольте йому самому зробити будь-що. Звичайно, зручніше та швидше одягти трирічку, аніж терпляче очікувати, доки він впорається самостійно, але така допомога лише нашкодить у майбутньому. Залучайте дитину до виконання домашніх обов*язків за віком.

4.Використовуйте вербальне підкріплення та вірте у свого малюка.

«Злізай, а то впадеш» – подібні фрази відбивають бажання робити будь-що. «Тримайся міцніше, і ти не впадеш» – така риторика вселяє в маленьку людину віру у власні сили.

5.Довіра і заохочування дитини на різних етапах її розвитку

Якщо ви не довіряєте дитині і постійно намагаєтесь вказувати, що і як треба робити, можливо, вона буде чудово виконувати всі свої обов'язки, але відчуття відповідальності та самостійності в ній так і не сформується. Воно виробляється лише там, де у людини є можливість вибору і він/вона самостійно приймає рішення.

6.Повага з боку дорослих до дитини як до особистості

Для формування самостійності, важливо, щоб потреби і бажання дитини сприймались дорослими уважно і серйозно. Це створює сприятливу атмосферу для її розвитку. Не припустимо, щоб при спілкуванні з дитиною дорослі вживали сарказм, іронічні зауваження, висміювання. Якщо ви робите критичне зауваження, воно має бути направлене на її дії, вчинки, а не на дитину особисто.

7.Хваліть дитину.

Заохочуйте дітей більше, ніж карайте. За все, що малюк робить добре, хваліть його і заохочуйте. Похвала - мотивація бажаної поведінки.

8.Вірте в благі наміри дітей.

Якщо дитина щось зробив неправильно, не поспішайте її звинувачувати. Діти роблять помилки лише через свою недосвідченість, а не з шкідливості. Завдання батьків - навчити розуміти, що добре і що погано.

9.Любіть дітей такими, якими вони є.

Дозволяйте чаду бути самим собою: примхливим, плаксивим, образливим і інше. Показуйте, що любите його в будь-якій ситуації.

Матеріал з сайту "Дитячій психолог"