«Писанкарство – один із видів народного мистецтва України»

«На  великдень  на  соломі Проти  сонця  діти  гралися  крашанками…» Тарас  Шевченко

Скільки  було  вже  сказано  про  писанки …Історія  писанок  сягає  в  далеке  минуле  і  пов язана  із  ритуалом  весняного відродження. В  українському  народному  мистецтві  писанки  посідають  одне  з  перших  місць  з  огляду  на  свій  мистецький  рівень  і  символічне  обрядове  значення.  За  технікою  виконання  писанки  поділяються  на  «крашанки» -  тобто  яйця  пофарбовані  одним  кольором .  А  «писанки»  - розписані  за  допомогою  воску  різними  декоративними  орнаментами.  «Мальованки» - розмальовані  пензлем.  «Скобанки»  або  «Дряпанки»  -  візерунок  вишкрябується  на  пофарбованому  яйці.  Найбільше  поширена  «воскова»  методика.  Вона  зводиться  до  майстерного  нанесення  розтопленого  воску  на  яйце  за  допомогою  спеціального  писачка – металевої  конусоподібної  трубочки. Іншою  вельми  цікавою  технікою   писанкарства  на  Україні  є  виготовлення  «дряпинок».  Це  один  із  найдавніших  методів  наших  предків.  Яйце  фарбують  у  будь-який  темний  колір, а  потім  металевим  вістрячком  чи  голкою  зішкрябують  пофарбований  шар  шкарлупи  яйця  утворюючи  найрізноманітніші  ажурні  орнаменти. Фарби, що  їх  використовують  народні  майстри  для  писанкарства  здебільшого  готуються  за  традиційними  рецептами  з  коріння  чи  кори  різних  дерев  та  кущів,  з  цибулиння.  Вони  світлостійкі  і  не  мастяться.  Наразі  з  натуральними  фарбами  широко  поширені  на  Україні  й  анілінові. На  Великдень  писанками  вітають  один  одного родичі  і  друзі.  За  традицією  частину  писанок  роздавали  дітям  , що  приходили  «христувати», а  частину  роздаровували.  Дітям  дарували  світлі  яскраві  писанки .  Господарям  дарували  із  зображенням  «40 клинців», що  символізують  успіх  у  господарстві  та  добробут.  Старців  обдаровують  чорно-білими  писанками  з  «небесними  мостами».  Дівчата  дарували  коханим  червону  писанку, а  водою, настояною  на  писанках  умивалися, щоб  гарними  як  «писанка». Писанки  на  відміну  від  крашанок  у  їжу  не  вживають.  Їх  тримають  у  хаті, як  обереги  складаючи  на  тарілці  або  чіпляючи  на  сплетені  кольорові  мотузочки  з  китицями  на  кінцях.  Писанки – делікатний  оберіг, якщо  вона  випадково  розіб’ється, її  слід   закопати  в  землю  під  вікном.  А  взагалі  в  народі  кажуть, що  допоки  люди  пишуть  писанки – зло безсиле.